Пе-ту-рр-а!

- Пе-ту-рр-а!

З кручі давай. Все - з кручі. Шевченко - з кручі. Досі з кручі, з над-Дніпра, з над Канева. Ставай і кричи "Пе-ту-рр-а! Не можеш з-над-Дніпра, ставай і гукай з-над Волги. З-над Іртиша давай. З-над Уралу. З-над Дунаю давай. З-понад Дністра, над отруєною Прип`яттю. В крайньому разі, стань над океаном, над Тихим, над сумирним Індійським, над Атлантикою давай. Не маєш батьківщини - стань над Місіссіпі, що в огні, і давай кричи своє "Пе-ту-рр-а!".

Так як Женька, стань, дупою до Дніпра, задком-садком (задок у неї схожий на казкового Садка). З-під Андріївської церкви туди, на Узвіз №13, на трупик Мигайла Булгакова - і дми, дми дупцею (бо в роті зуби заважають, зубки як жалюзІ!): "Пе-ту-рр-А!Пе-ту-рр-А!Пе-ту-рр-А!"

Так, Пе-ту-рр-а! Це нам накричав у 1924 році від Р.Х. Мигайла Булгаков, кумир Женьчин у т.ч., в "Білій гвардії". 

Чого кричав? Того шо боявся (і весь 95-процентний Київ-Город боявся). Це німці так казали, каже: "Пе-ту-рр-а!" замість Петлюра. А я міркую: це так Мигайла чув, він же до німців близько не підходив. От і чулося йому "Пе-ту-рр-а!Пе-ту-рр-а!Пе-ту-рр-а!"

Наче стояв Булгаков над Дніпром і кричав як Шевченко. Не як Шевченко - він же не Шевченко. Він же пророк Прудов. Він же своїм кричав, Шевченко: "Поховайте та вставайте". А отой же, Булгаков, своїм, нашим єгиптологам, Женьці, своїм 14 грудня 1918 року, як "Пе-ту-рр-а" входив у Київ. Ввижався він йому змієм, Петурра, змієм, як усе українське. Як попи, які вітали Петурра - зміями, а ті, які не-петурра - ангели, за них досі риють носами землю в святогорських, світоруських богадельнях.

Булгаков не любив Петурра, він більше любив більшовиків, він, як і той Київ, який "95% русскіх і 5 хохлів (хоча чому хахлів - гоглів, гаглів, гуглів за нинішнім правописом)". Женька - тоже не любе. Не любе щоб без руськой мови, не любе шоб з гуглами, а щоб без гуглов і бажано з міжнародним посвідченням спілки письменників, виданій їй у Магадані. 

А її Булгаков (наш Булгаков, бо куди вже ти від нього дінешся, від намбер 13) здав квитка свого письменницького радянського, тобто міжнародного, в 1927 здається. 

Не знав Мигайло, 1918-го під Новий рік не знав, а 1924-го ще сумнівався, не знав, що бува гірше від Петурра, від гуглів, від 5%. Стояв як ангел у будьонівці біля паровозу на Дарниці Мигайлів Булгаковів червонармієць наприкінці його "Білої гвардії" - як визволитель семи тисяч кієвлян від жорстокого Пе-ту-рр-а. Від України - бо "Страшная страна Украина" ("БГ")А потім маргаритами над кремлями залітав, заспасався, засмердівся майстрами Мигайло в чуланАх попід Прудами. І з чого б це воно, друже Мигайло - він же твій ангел, ваш ангел, мигаїли і женьки - совіцький той руський союз! (Руський мір це шо? Це коли нігер Пушкін створює літературну мову, а потім байстрюки-невільники переважно польсько-українського походження - насправді тисячі, а не сотні гоголів, достоєвських, буніних, купріних, булгакових, платонових, ахматових - створюють за сторіччя і літературу, і виходить він на зубках-кісточках великий могутній і взагалі - історично єдиний і як єдино можливий світ руський мір)   

Кієвлянам, настоящим кієвлянам, тоже зараз тяжко, з 2014-го особенно тяжко. Через примару отого Пе-ту-рр-А! Поганим усе-таки пророком виявився Мигайло, коли писав про 2 лютого 1919 про Петурра: йде і ніколи вже йому сюди не повернутись, в Кієв-Город, нікагда-нікагда. Ні, повернувся Пе-ту-рр-а! 

Прийшов ПетурррА, приїхав додому і БендерА, та й МазепА не загаявся. 

Ставай тепер, кієвлянін істий, і димуй задом в бік священного для булгаківців Андріївського узвозу: "Пе-ту-рр-а!" Димуй, димуй, Женька, бідна, нещасна, обезмовлена, обезросійськомовлена Женька. Женька, пам`ятай, у нас, гуглів, на кожній руці ще й з народження по два зайві пальці. Так, для історії, нам тіко по три вистача, щоб на них було: "Мазепа! Петурра! Бандера!" Рубай, не нарубаєшся, Женька - ну хіба що всі. А так: Пе-ту-рр-а!Пе-ту-рр-а! І ше раз Пе-ту-рр-а!

Гугли ми, гугли, коротше. А гугл це що? Пошук. Став, перекинув мішок через плечі, та й погуглив - туди, де стати б із Шевченком, там при Каневі, та при Дніпрі, та й гукнути:

Пе-ту-рр-а! Щоб видно було всім, що ми правдиві гугли, і що нам від того не скучно: Пе-ту-рр-а!Пе-ту-рр-а!Пе-ту-рр-а!

Нам не скучно збільшувати свій, гуглів, процент, хто батьківщину свою шука і знайшов. Да-да, Жень: процент, процент гугла, уже не 5, як у грудні 1918, а принаймні 24, як у квітні 2019. А отже волосся істих кієвлян у грудні має уп`ятеро швидше сивіти, або: уп`ятеро швидше б вам, кієвлянам, опетуррритися. Шукайте не узвозів, круч. З круч краще. З круч так:

 - Пе-ту-рр-а!Пе-ту-рр-а!Пе-ту-рр-а!